РОЗУМІННЯ МИСТЕЦТВА
Що таке танець Кечак? Пояснення балійського «Мавпячого хороводу»
Жодного гамелану, жодних барабанів, жодних струн — кечак — це єдиний головний танець Балі, повністю побудований на людському голосі. Ось як насправді працює «мавпячий спів».
Переглянути квитки на кечак в Улувату на GetYourGuide ↗Хор, а не оркестр
Майже кожен балійський танець виконується під оркестр гамелан — із гонгів, металофонів і барабанів. Кечак — виняток: увесь звуковий супровід створюють десятки чоловіків із оголеним торсом, які сидять концентричними колами й вигукують переплетений склад «чак» у ритмічних шарах, що накладаються один на одного. На сцені взагалі немає жодного інструмента — хор дає і перкусію, і мелодію, і атмосферу лише голосом, руками та тілом. Саме тому Кечак сприймається зовсім інакше, ніж звичайна балійська танцювальна драма, і саме тому його прозвали «мавпячим співом»: щебетливе, багатошарове «чак-чак-чак» ранні західні спостерігачі порівнювали з галасом мавпячої зграї.
Створено на основі давнього трансового ритуалу
Кечак — це не стародавній храмовий танець у класичному розумінні: він сформувався у 1930-х роках на основі сангх’янгу, значно давнішого балійського трансового ритуалу, під час якого виконавці співом закликали духів увійти в танцюристів, аби захистити село чи відвернути хворобу. Балійський виконавець Ваян Лімба́к вважається автором адаптації гіпнотичного співу «чак» із сангх’янгу у сценічну виставу — разом із німецьким художником Вальтером Шпісом, який тоді жив на Балі та допоміг надати цьому дійству форми, зрозумілої для зовнішньої аудиторії. Результат зберіг трансову силу ритуального співу, але додав зверху оповідну лінію.
Чому «Рамаяну» було вплетено в цей сюжет
Замість того щоб вигадувати нову історію, творці танцю поклали спів на сцени з «Рамаяни» — індуїстського епосу, уже добре знайомого на Балі через храмове різьблення, тіньовий театр і давніші танцювальні форми. Хор виконує подвійну функцію протягом усього дійства: часом це просто стіна ритмічного звуку, а в інші моменти кола співаючих чоловіків буквально втілюють історію — підіймають руки, утворюючи ліс, стуляються в бойовий лад або гойдаються, як море, через яке перелітає Хануман. Це водночас спів, хор і жива сценічна декорація.
Як будується спів
Візерунок «чак» — це не хаотичне вигукування, а складна структура з ритмічних осередків, що переплітаються між собою: різні групи хору вигукують дещо зміщені ритмічні фрази, які змикаються в щільну, гіпнотичну текстуру — не надто відмінну від переплетених гонгових малюнків гамелану, але створену виключно голосом. Провідний вокаліст або оповідач (даланг) виконує співані фрагменти, що несуть сюжетні лінії «Рамаяни» та голоси персонажів, тоді як хор, що сидить, забезпечує ритмічний рушій під ними. Спостерігати за тим, як ритмічні малюнки наростають, зникають і повертаються, для багатьох, хто бачить це вперше, заворожує більше, ніж сам сюжет.
Від сільських сцен до Улувату
Кечак зародився на звичайних сільських сценах, і його версії досі виконують у різних куточках Балі. Вистава в Улувату — одне з найвідоміших місць для цього танцю на всьому острові, передусім завдяки локації: дійство відбувається у спеціально збудованому амфітеатрі просто неба на краю Пура Лухур Улувату, морського храму на скелі, а час вистави підібрано так, щоб вона завершувалася саме на заході сонця над Індійським океаном за сценою. Спочатку спів і декорації не були пов’язані між собою — саме їхнє поєднання й зробило цю версію знаменитою.